Ностальгія за почуттями

Коли проходить день і наступає вечір
Приходить смуток у душі моїй
І падає важкий тягар на плечі
Тягар, присвячений любові неземній
Любов, яку словами не сказати
Яку не виспівати й нотами душі
Від болю серця, мовчки закричати
З рисами смутку того на лиці
Ніхто не знає, що ти відчуваєш
І та людина, за яку живеш
Побачивши, на хвильку завмираєш
І далі сум в душі своїй несеш
Здавалося, давно були щасливі
І вірив кожному з її брехливих слів
Тепер оті слова тобі не милі
Залишився тягар тих почуттів
Звертаюся до слів усіх поетів
Які в віршах співали про любов
І навіть сотні й тисячі естетів
не зможуть повернути її знов
А може й не потрібно повертати?
Якщо брехала, значить зрадить знов?
А я б хотів лише її кохати,
Відчути і її палку любов.
Вже не відчую, все давно позаду
Усе що нас єднало ще колись
А я знайду одну лише відраду
Дістану фото зроблене колись